Викладачу


     

Дбати про своє психічне здоров’я – це нормально

Нема лихішої роботи, ніж учительська,

Нема виснажливішої роботи,

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в клекоті і чаді,

Але немає щасливішої долі,

Коли людина з твоїх рук, Учителю,

Іде  у світ - на  краплю світ людніє

(Іван Драч)

Збереження та зміцнення психологічного здоров'я педагога є особливо актуальним в умовах сьогодення, коли кількість стресогенних чинників у професійній діяльності педагога постійно зростає.

Вчителі, у своїй більшості, орієнтовані на «Вклад» у життя інших людей, забуваючи піклуватися про себе та «вкладати» у себе.

Вчителю слід пам’ятати, що для того, аби ефективно працювати, стан  вчителя має бути «ресурсним», здоровий сон та різноманітне харчування сприяє відновленню ресурсів організму. Крім того, педагог, який розуміє цінність здоров’я, зможе забезпечити необхідний рівень організації навчального-виховного процесу і бути прикладом у питаннях здоров’язбереження.

Якщо Ви відчуваєте стан емоційної напруженості у професійній діяльності, який проявляється у зниженні стійкості психічних функцій і зниженні працездатності, якщо самостійно дати ладу з цим поки не виходить -  ви можете звернутися за консультацією до практичного психолога коледжу.

( Психолог дотримується конфіденційності в усьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу)

Звернення до спеціаліста-психолога – це поширена практика у всьому світі і для всіх верств населення.

Здоров'я є необхідною умовою продуктивної, активної, креативної життєдіяльності людини.

Фізичне здоров’я неможливе без психічного.

Отримати психологічну консультацію можна щодня в кабінеті психолога на 3 поверсі ( напроти актової зали) або он – лайн, заповнивши форму на сайті коледжу.


   Період адаптації першокурсників

Період адаптації першокурсника може тривати від декількох тижнів до декількох місяців. Цей час пов'язаний із руйнуванням раніше сформованих стереотипів та форм поведінки, це може породжувати труднощі як у навчанні (порівняно зі школою низька успішність), так і в спілкуванні. Адаптаційний період у різних студентів відбувається по-різному, залежно від їхніх індивідуально-психологічних особливостей, рівня готовності до навчання.

Щоб допомогти першокурснику в період адаптації

-         Враховуйте, що під час адаптаційного періоду у першокурсників можуть виникати непередбачувані труднощі (з самопочуттям, з концентрацією, з плануванням розпорядку ін.)

-         Стежте за темпом пари - високий темп заважає багатьом студентам засвоювати матеріал.

-         Налагоджуйте емоційний контакт з групою.

-         Ніколи не використовуйте оцінку як засіб покарання студента. Оцінка досягнень повинна бути орієнтацією на успіх, сприяти розвитку мотивації до навчання, а не її зниження.

-         Помічайте позитивну динаміку в розвитку кожного окремого студента (не потрібно порівнювати «Олену з Богданом»,  краще  - «Богдана вчорашнього і Богдана сьогоднішнього»).

-         Можна виражати свою незадоволеність окремими діями студента, але не студентом в цілому.

-         Не створюйте психотравмуючих ситуацій при виставленні оцінок, виставляйте оцінки не формально, а з урахуванням індивідуальних особливостей і досягнень кожного студента.

-         Разом з оцінкою частіше використовуйте позитивні оцінні думки («молодець, хороша відповідь, впорався» і т. д.).

-         Не допускайте педагогічного маніпулювання. Пам'ятайте: якщо Ваш голос стає загрожуючи хрипким, це означає, що Ви робите щось не те.

-         Пояснюючи новий матеріал, не поспішайте, повторіть зайвий раз. Спирайтеся в роботі зі студентами на їх реальні знання, уміння та навички.

-         Створюйте ситуації успіху на занятті, щоб студенти не боялися відповідати і повірили в себе та свої сили.

Плідної роботи!


Як залучати студентів і стимулювати внутрішню мотивацію

під час впровадження змішаного навчання*

Дайте студентам відповідь на питання «Навіщо це мені?» як для дисципліни загалом, так і по кожній темі. Необхідно показати важливість і корисність не лише вивчення дисципліни, а й кожногозавдання чи виду роботи, які ви пропонуєте в процесі. І тут важливо пам’ятати, що різні люди мислять різним часовим горизонтом.

Тобто когось змотивує отримання високої оцінки за курс, когось вищі шанси на успіх у кар’єрі, а когось — можливість зробити свій внесок у глобальне середовище. Скористайтесь очікуваними результатами навчання, щоб показати, як те, що вони зроблять (чи не зроблять) зараз, вплине на результат і просуне їх до мети. Щоб реалізувати цей підхід, важливо цікавитись інтересами студентів та їхніми планами на майбутнє.

Потурбуйтесь про актуальність змісту курсу. Чи пропоновані матеріали відображають реальний стан речей? Чи є приклади застосування нових знань?

Розішліть студентам силабус. Часто мотивація страждає, якщо процес роботи незрозумілий. Важливо дати студентові розуміння про структуру курсу, перелік тем і завдань, розклад зустрічей онлайн та офлайн, критерії оцінювання й дедлайни. Крім того, важливо прописати, що є прийнятним, а що неприйнятним під час проходження курсу (запізнення, дотримання дедлайнів тощо).

Надайте можливість постійного доступу до матеріалів курсу. Це можуть бути відеолекції, статті, підручники, посилання на сайти, відповіді на типові питання, інструкції щодо виконання вправ і завдань, інструкції щодо користування онлайн-інструментами.

Вкрай бажано, щоб усі матеріали курсу були зібрані в єдиному місці, зазвичай на онлайн-платформі у системі управління навчанням. Як би дивно не звучала порада, спілкуйтесь зі студентами. При аналізі факторів, які впливають на залученість здобувачів при навчанні на онлайн-курсах, одним із найважливіших факторів виявилась присутність викладача, тобто живої людини, яка може дати додаткове пояснення, відповідь на питання, модерувати обговорення, структурувати навчальний процес (наприклад, нагадати про наближення дедлайну) і просто бути «на зв’язку». Важливо окреслити час, коли ви на зв’язку, щоб потурбуватись про свій відпочинок. Наприклад: «Я відповідаю на повідомлення впродовж доби,але не на вихідних».

Присутність викладача може також реалізовуватись через регулярний зворотний зв’язок на виконані завдання. Можна надсилати щотижневі повідомлення, як, наприклад, пропонує техніка «ППП» (Прогрес — чому ми вже навчились? Проблеми — які труднощі / типові помилки у нас виникли? Плани — що ми будемо робити цього тижня?).

Заохочуйте спілкування студентів одне з одним. Створюйте чати,давайте групові завдання. Дружня атмосфера й робота в парах і мінігрупах стимулює навчальний процес. Використовуйте «живу» мову. Матеріали лекцій (відео, аудіо чи тексти), написані мовою документів, які не »промовляють» до слухача / читача, надзвичайно ускладнюють сприйняття.

Обсяги завдань для кожного виду діяльності мають бути відповідними можливостям виконання студентами, особливо самостійно. Пам’ятайте, що чим більшим та складнішим є завдання, тим більша спокуса його відкласти. Розбивайте завдання на невеликі модулі. Крім того, чим простіше завдання виконати технічно, тим більше шансів, що воно буде виконане.

Дайте студентам можливість брати активну участь в обговореннях, як в аудиторії чи під час відеоконференції, так і в чаті або у форумі (для тих студентів, яким комфортніше висловлюватись письмово).

Пропонуйте студентам вибір скрізь, де можливо. Це дозволить їм реалізувати потребу в автономності. Це може бути вибір між усною відповіддю чи письмовою, вибір часу виконання завдання (асинхронні завдання), вибір при роботі з лекцією між переглядом відео та читанням тексту, вибір форми виконання завдання (постер, презентація, відео) тощо.

Пропонуйте можливість відразу застосувати на практиці отримані знання. Практичне застосування навичок і результатів є важливим фактором мотивації студентів на кожному етапі вивчення дисципліни.

Підтримати мотивацію допомагає відчуття прогресу: студенти хочуть бачити, як вони рухаються. Тут слід згадати про регулярний зворотний зв’язок і вчасне заповнення журналу оцінок (важливо пам’ятати про конфіденційність оцінок). Крім того, ви можете запропонувати студентам самим оцінити свій прогрес відносно очікуваних результатів навчання.

Оформлення матеріалів — не першочерговий, але теж важливий фактор, який може або залучати, або відштовхувати. Уникайте суцільних неструктурованих текстів, відео з поганим звуком та неохайних слайдів.

*Згідно рекомендацій МОН, щодо впровадження змішаного навчання у закладах фахової передвищої та вищої освіти https://mon.gov.ua/storage/app/media/vishcha-osvita/2020/zmyshene%20navchanny/zmishanenavchannia-bookletspreads-2.pdf



ПРОФЕСІЙНЕ ВИГОРАННЯ

«Професійне вигорання» - що це? Чому виникає?

Термін  «професійне  вигорання»  з’явився  в  психологічній  літературі  відносно  недавно.  Він  уведений американським  психіатром  Г. Фрейденбергером  у  1974 р.  для  характеристики психічного стану здорових людей, котрі перебувають в інтенсивному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами  в емоційно навантаженій атмосфері під час надання професійної допомоги (Friedman, I.,1995).  Це  люди,  які  працюють  у  системі  «людина–людина»:  лікарі, педагоги, юристи, соціальні працівники, психіатри, психологи та ін. У своїй діяльності вони змушені постійно стикатися з негативними емоційними переживаннями своїх клієнтів, мимовільно стають залученими до цих переживань, через  що відчувають підвищене емоційне напруження.

Професор  психології  Каліфорнійського  університету  Крістіна Маслач деталізувала це поняття і  вона підкреслює, що вигорання  –  це не втрата творчого потенціалу, не реакція на нудьгу, а радше емоційне виснаження, яке виникає на фоні стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням.

Які особливості професійного вигорання серед педагогів?

Українське дослідження особливостей  прояву  синдрому  «професійного  вигорання» у вчителів ( ЧНМУ ім. Ю. Федьковича , 2015) виявило  статистично  значущий  взаємозв’язок  між  симптомами  «професійного  вигорання»  та  такою  характеристикою,  як  сімейний  статус. Виявлено, що більшість симптомів «професійного вигорання» притаманні педагогам, у яких є двоє дітей. Існує багато  об’єктивних і суб’єктивних причин отриманих результатів. Вони можуть бути емоційного чи соціально-економічного походження та впливати на формування симптомів «професійного вигорання» в педагогів. Імовірно, відповідальність за життя й добробут двох власних дітей, матеріальні труднощі збільшують психологічне навантаження на вчителів. Їх накопичення, зі свого боку, формує відчуття невдоволеності, роздратованості, що, у результаті, зумовлює професійні кризи, виснаження та вигорання.

Установлено, також, наскільки важливу роль можуть відігравати сімейні стосунки  в  подоланні  стресу.  Сімейні  педагоги  зазвичай  переносять стрес легше, зменшуючи його негативну дію на самих носіїв та оточення. Мабуть, сімейні турботи чи радощі не дають людині зациклитися лише на професійних справах. Підтримка сім’ї дає змогу легше долати  труднощі,  зумовлені  специфікою  альтруїстичних  професій, зокрема, педагогічної діяльності.

Як виявити наявність або відсутність професійного вигорання в себе?

Професійне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної  «розрядки»/ «виходу»/ «звільнення» від них. Це призводить до виснаження емоційних та енергетичних особистих ресурсів людини. Серед основних ознак професійного вигорання можна виділити такі:

  • втрата енергійності, поява відчуття виснаження;
  • зростання психологічного дистанціювання від роботи, негативних і песимістичних думок про роботу;
  • зниження професійна ефективність.

Слід розуміти, що будь-яке вигорання відбувається поступово. Спочатку людина втомлюється, потім втрачає сили, далі перестає розуміти сенси професії. Усі ці стани можна попередити, якщо моніторити та порівнювати свій емоційний стан на різних проміжках життя.

 Самостійно пройти он-лайн діагностику рівня емоційного вигорання  можна за посиланням (щоб пройти діагностику інкогніто, замість прізвища можна використовувати нік )  https://forms.gle/R5mwnVqAhzWSQJ1Q9

Велике значення для протидії вигоранню і збереження професійного здоров’я вчителів мають моделі стрес-долаючих копінг-стратегій (Соpіng – індивідуальний спосіб взаємодії  із ситуацією відповідно до особистісної логіки, значимості в житті людини та її психологічних можливостей). Конструктивними слід вважати пошук соціальної підтримки та активні дії орієнтовані на ефективне вирішення  проблем, неконструктивними – уникання, маніпулятивні та агресивні дії  (відповідають високому рівню вигорання та професійній дезадаптації вчителів).

Що може допомогти уникнути професійного вигорання?

Турбота про власне здоров’я – повноцінний сон, різноманітне харчування, мінімальна фізична активність.

Хороша адаптивність, висока мобільність,  здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності - як щодо самих себе, так і інших людей з життя взагалі.

Такі особистісні характеристики як відкритість; товариськість; самостійність;  прагнення спиратися на власні сили.

! потрібно зазначити, що важливо розділяти особистий і професійний простір життя (звичайно, деколи доводиться жертвувати приватними інтересами заради термінових справ, але це не має бути кожного дня)

Які  є прості способи долання емоційного перенавантаження?

  • хоббі (садівництво, рибальство, туризм та ін)
  • прослуховування музики (найкраще сприяє гармонізації психоемоційного стану класична музика )
  • спілкування з близькими (якщо приносить позитивні емоції) 
  • медитації, візуалізації, аутотренінг

Важливо:  - прислухатись до власних відчуттів, розпізнавати свої емоції та потреби, знаходити баланс та за необхідності, вчасно звертатись за допомогою до спеціаліста

- пам’ятати, що позитивні емоції менш стійкі і більш затратні у плані психологічної енергії. Негативні емоції «підгодовують самі себе», і чим більше ми в них занурюємося, тим довше вони будуть тривати і можуть поступово перейти у негативне світосприйняття.

Якщо ми не знаходимо спокою у собі,

безнадійно його шукати будь-де

Франсуа де Ларошфуко

 


Як зрозуміти, чи моя тривога "нормальна"?

 

А Ви тривожна людина? Часто відчуваєте тривогу упродовж дня?

 

Ми стикаємося з тривогою щодня. Як все встигнути? Заробити грошей? Як залишитися «на плаву»? Такі думки дуже виснажують і не дають можливості жити спокійно. А чим насправді є тривога?

З давніх часів, з часів появи людства, тривога була тією емоцією, яка рятує від небезпеки. Умовно кажучи -  «побачив дикого звіра - біжи!».  І тоді цей механізм був цілком виправданий. Він і в наш час виправданий. Адже,  допомагає нам в ситуації реальної небезпеки

Але потрібно відчувати і розуміти різницю між реальною небезпекою і суб’єктивними прогнозами можливої небезпеки. Останні, найчастіше, нічого спільного не мають з дійсністю, а є всього лише продуктом патологічного мислення.

  У мисленні тривожної людини домінують теми небезпеки, тобто вона передбачає події, які можуть  виявитись згубними для неї, для її родини, для її майна і для інших цінностей. Прогнозування небезпеки в переживанні тривоги має ймовірний характер. У людини, як істоти соціальної,  тривога, зазвичай, пов'язана з очікуванням невдач в соціальній взаємодії і часто буває обумовлена неусвідомленим  джерелом небезпеки. 

Тривога як «суб'єктивне почуття  небезпеки, що насувається» зазвичай негативно забарвлена, вона спрямована в майбутнє.

Наприклад, чоловік не наважується покликати на побачення жінку, яка йому подобається – бо вона йому відмовить. Жінка ніяк не може змінити роботу, яку вже «переросла» на більш достойну та високооплачувану, бо на майбутній роботі може бути гірше, ніж на цій. Людина не висловлює своє справжнє ставлення до речей, бо її обов’язково будуть обговорювати в негативних тонах. І таких прикладів є багато. Знаєте, що в них є спільного?

Сприйняття небезпеки тривожною людиною засноване на помилкових припущеннях або воно надто максимізоване, в той час як нормальна реакція заснована на більш точній оцінці ризику і розмірів небезпеки.

«Нездорова» тривога – це тривога викликана нашими суб’єктивними прогнозами. Прогнози – можуть бути сформовані на основі минулого досвіду, який, як правило, немає прямого відношення до майбутніх ситуацій. 

Контролювати своє патологічне сприйняття можна використовуючи логіку і реальні факти. 

 

 

Намагатись фіксуватись на теперішніх подіях, підбиваючи підсумки та усвідомлюючи свої поточні хвилювання, легше відстежувати відчуття дійсності від можливих майбутніх відчуттів\ подій. Це важливо розуміти, тоді власну тривогу буде легше сприймати як щось, що немає відношення до теперішнього життя.

 

Кожна людина відчуває стан тривоги, але далеко не завжди це є приводом для звернення за консультацією до психолога.

У більшості випадків переживання тривоги, що супроводжує стресову життєву ситуацію, проходить коли минає стрес. Але буває так, що вирішення екстремальної ситуації не призводить до зниження тривоги. Іноді буває так, що тривога захоплює всю людину і стає постійним супутником життя. Тоді, не слід перебувати в очікуваннях того, що «все минеться само собою». Раннє звернення до фахівців за допомогою полегшує вирішення проблеми. Не чекайте, поки проблема укоріниться та «обросте» додатковими симптомами, звернутись по допомогу до фахівців – це зовсім не означає «проявити слабкість». А навіть навпаки, у складних ситуаціях звернутися за допомогою до спеціаліста – це розумне рішення дорослої людини.

 

Ми схильні, порівнювати себе з іншими людьми з життя, з тими, яких ми бачимо на екранах телевізорів та з тими про яких можемо прочитати. Цікаво, чи в мене так? Чи так як в мене – це нормально? Те саме стосується і інформації про риси характеру, емоції і відчуття. І це абсолютно нормальне бажання.

Якщо Ви саме зараз шукаєте відповідь на питання, яке часто лунає, про те, «чи нормально моя тривога» -  запитайте себе, що може змінитися від того, що Ви зрозумієте про Вашу тривогу – «нормальна» вона чи «нездорова»? 

Якщо тривога заважає Вам жити, у будь-якому випадку необхідно робити щось для покращення якості життя. Бездіяльність в даному випадку, може призвести до небажаних наслідків. Ви можете самостійно вчитися з нею впоратися, або звернутися по допомогу до спеціалістів.